Народ і влада: протистояння наростає
Як сказав депутат Черкаської міськради Микола Булатецький, насправді в Україні є Партія регіонів та всі інші партії, які теж потроху зусиллями самої ж влади об’єднуються в одну. І це правда, нинішня донецька бригада за рік свого владарювання витворила двополярний світ – вони (олігархи «а-ля Ахметов» із мільярдними статками, Президент із приватним Межигір’ям і вертольотними майданчиками, урядовці із "рехвормами тіпа для людей", генсек Тулуб із донецьким десантом) та всі інші, прості українці.
Ми – піддослідні кролики для їхніх реформ; ми – платники податків для щорічного зростання статків олігархів; ми – бидло, худоба, яких треба знищувати цінами і тарифами, закриваючи школи і лікарні. Шість років тому вони придумали для нас ємне визначення «казли». А «казли» повинні стояти у стійлі із накинутими на обличчя намордниками, а якщо й мекати, то лише хвалу своїм поводирям-пастухам. А хто не хоче сумирно стояти у тому стійлі – тих під ніж репресій через міліцію, податкову, прокуратуру…
"Ми не бидло – ми не козли!" - скандували мільйони українців на помаранчевих майданах. Щоправда, ті що прийшли до влади під скандування народу, почали називати нас маленькими українцями. От ми – маленькі, а відповідно вони – великі. Що з цього вийшло, знаємо за результатами останніх президентських виборів… Тепер і тих «великих» зачислили в розряд худоби, яку треба готувати на убій. Усе просто…, кругообіг худоби в країні....
Також проста відповідь, як протистояти цій ординській навалі «донецьких». Якщо, звичайно, ми не погоджуємось на роль баранів і козлів. Якщо згодні – то в стійло мекати і бекати в надії, що новітні хазяї інколи підкидатимуть гнилого сіна. А там, як писав Тарас Шевченко, «за шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси…То отдасте…»
Все інше зводиться до одного – «громадою обух сталить, та добре вигострить сокиру…» Лише так, об‘єднаною громадою, єдиною українською силою, згуртованою в кулак опозицією можна і треба протистояти нинішній антиукраїнській, антинародній владі. Це добре розуміють прості черкащани, які радо зустріли об’єднання опозиції в єдину команду. І саме черкащани ставлять питання, чому сьогодні ще не прийняли рішення про об’єднання «Свобода», «Фронт змін», «Наша Україна»?.. Невже Олег Тягнибок, Арсеній Яценюк, Віктор Ющенко та інші круті опозиційні київські вожді не розуміють, що вони по одинці не зможуть протистояти цій орді і врешті здобути перемогу? Впевнені, що розуміють. То, може, вважають, що їх 5 чи 10 відсотків на виборах стануть переможними у змаганнях із цією кПРс? Але ж прекрасно знають, що перемога – це коли здобувається більше половини голосів виборців...

То на чиєму боці вони грають у столиці і у нас на Черкащині? А, може, і не грають, а підіграють цій владі, яку так палко критикують і таврують із телеекранів олігархічних каналів?
А «донецькі» потирають руки, коли в обласній «Нашій Україні» йде колотнеча за лідерство. «Тулубівці» закидають «дохлих котів» у місцевий Народний Рух, де півроку «з’їдали» об’єднаного опозиціонера Юрія Громовського. Влада регіоналів щаслива, що в об‘єднану опозицію все ще не влилася черкаська «Свобода». Влада кайфує, що обласний «Фронт змін» у глибокій засаді, бо у його поводирів є бізнес-інтерес на Черкащині, який затьмарює палкі заяви Арсенія Яценюка…